На вихідних жіноча команда «Київ-Баскета» створила найгучнішу сенсацію Суперліги останніх років. Жовто-чорні переграли чинних чемпіонок, перервавши переможну серію «Прометея» на позначці 45 матчів.
За підсумками вікенду ми поговорили з Дарією Дубнюк, щоб дізнатися про те, наскільки успіх змінив ментальність усередині роздягальні і як загалом дівчата оцінюють історичний результат, здобутий у ПС «Венето-Спорт».
— Що перемога над «Прометеєм» означає для тебе та команди?
— Думаю, в емоційному плані ефект переоцінити неможливо. Результат матчів, особливо суботнього, підтвердив, що можемо грати з чемпіоном країни на рівних. Останні два сезони «Прометей» у Суперлізі ніхто здолати не міг. Але ми з дівчатами довели не лише самим собі, а й усім іншим, що навіть такого грізного опонента реально здолати. Думаю, ці матчі дали впевненості у собі та наших силах.
— Перервати 45-матчеву серію суперниць або «повалити» найсильнішу команду країни – що цінніше?
— Перемогти чемпіона, звісно. Усі в клубі розуміли, що «Прометей» ще нікому в рамках внутрішньої першості не поступався. За кількістю матчів у їхній переможній серії, звісно, не стежили. Але чудово усвідомлювали: з досвідом, який має «Прометей», вони нікого не бояться. Однак це надавало нам ще більше драйву, мотивувало стрибнути вище голови.
— За рахунок чого вдалося обіграти найсильнішу команду країни?
— Величезне бажання та ретельна підготовка. Ми дуже довго і детально готувалися до «Прометея», розбирали слабкі сторони, вишукували, де можна здобути нехай невелику, але перевагу. Плюс усередині команди панував неймовірно крутий настрій. Дівчата були максимально заряджені – і завдяки цьому впевненість одна в одній зростала з кожною новою успішною дією.
— Що відбувалося у роздягальні після перемоги?
— (Сміється). Ох, там таке робилося… Усі кричали, обіймалися, стрибали з радості. Дуже крута атмосфера, яку хотілося б зберегти і надалі.
— З турнірного погляду у чемпіонаті глобально нічого не змінилося. Але що це змінило в тобі та в дівчатах «Київ-Баскета» ?
— Раніше, коли виходили на майданчик проти «Прометея», тяжіло те, що їх ніхто не міг обіграти. Ще до початку матчу складалося відчуття, мовляв, уже знаєш результат — і чинити опір особливо немає сенсу.
Зараз у нас з’явилася впевненість: якщо боротися до кінця в кожному епізоді, можливо все. Так, дівчата чудово розуміють: наступні матчі проти чемпіона виявляться ще складнішими. Але це не означає, що ліміт на сенсації у сезоні ми вже вичерпали.
— Чого не вистачило для перемоги над «Прометеєм»?
— Чітких та вірних рішень наприкінці. Ще за дві хвилини до фінальної сирени різниця залишалася мінімальною. Але ми припустилися ряду помилок, зробили кілька невиправданих кидків, індивідуально відпрацювали не найкращим чином і в захисті, і в нападі.
«Прометей» скористався цим, набирав легкі очки. Нас це деморалізувало, тому вже секунд за 30-40 до кінця зустрічі стало ясно, на чию користь закінчиться зустріч. Але це не привід вішати носа: така невдача теж корисна, оскільки, зробивши з неї правильні висновки, ми неодмінно станемо сильнішими.