Головний тренер чемпіона ВЮБЛ (дівчата-2004) КСЛІ-Київ-Баскет Юлія Старих вважає, що захистити титул її підопічним буде важко. Чому не варто зациклюватися на самому лише баскетболі і попри дорослішання вірити у новорічну казку?
– Ми боролися, розраховували на золото, мали максимальні плани. Дівчата дуже старалися, хотіли, горіли – і усе вийшло. Більшість ігор були нервовими. Бердянськ був гідним суперником, Одеса. Та й Рівне теж. Воно і в цьому сезоні на провідних ролях. 3-4 команди були дуже цікаві. Що стосується цього сезону – ми продовжуємо грати чемпіонат ВЮБЛ. У нас зараз об’єднаний чемпіонат 2003-2004. Але фінали будуть різні. Ми на цьому етапі поки на третьому місці з 12-ти команд, увійшли до Топ-6. І з 2020-го будемо боротися у вищій шістці, ставимо мету потрапити до Топ-4. Щонайменше, по старших. А що стосується по 2004-му року, розраховуємо на медалі.
– Захищатимете титул?
– Ви знаєте, хотілося б. Але у цьому сезоні в чемпіонат зайшла команда – збірна Києва, де тренер Ірина Нагорна. Дуже сильні дівчата і такий самий тренер. І поки що на даному етапі вони нам не по зубах, але ми не здаємося і будемо боротися. Думаю, що теж буде цікаво. Але непросто, бо у нас є втрата – нема центру. Женя Путра поїхала грати до Іспанії і зараз доводиться перебудовувати гру, бо без центра важко.
– Ваші дівчата усі вихованки КСЛІ, це спрощує організацію тренувань?
– Так, ми щодня працюємо, коли два тренування, коли одне. Зручно, що усі на місці. І ми постійно в контакті. Як під час тренувального процесу, так і поза ним.
– Зараз Ви їх відпустили на канікули?
– Ми відпустили їх. Бо на осінні чи весняні канікули у дівчат не вдається їхати додому, бо накладаються тури ВЮБЛ і вони залишаються. А на зимові канікули вони поїхали. Ми відіграли останню гру 21-го грудня і вони поїхали по домівках до 12-го січня, відпочиватимуть, набиратимуться сил.
– Дали їм цінні вказівки на канікули?
– Так. Дівчата приїхали з різних міст, від своїх тренерів. І коли вони їхали додому, була установка: свята святами, перерва велика, майже три тижні, і можна форму втратити, вагу набрати. Відтак провели бесіду, зідзвонююся зараз з тренерами – практично усі ходять на тренування, підтримують форму по-можливості.
– Дівчата цього віку вже можуть залучатися до збірної U-16. Чи є серед Ваших дівчат кандидатки до кадетської збірної?
– Так, цю збірну очолює Олександра Радулович. Вони викликала на минулі збори Віру Грималюк, Олену Ковтун, Машу Шульгу. І зараз їх викличуть, а далі – хто потрапить. Це залежатиме тільки від них, хто потрапить до остаточного складу збірної на чемпіонат Європи. Усе в їхніх руках.
– Це буде перший серйозний міжнародний старт їхній?
– Не зовсім так. Збірна U-16 завдяки рішенню ФБУ бере участь у чемпіонаті юнацької Євроліги. То ж ці троє дівчат вже мали досвід цих виступів. Федерація робить усе, щоб максимально наблизити умови до тих, які будуть на чемпіонаті Європи.
– В 16 років дівчатам важко обмежувати себе баскетболом?
– Не можна зациклюватися на чомусь одному. Дівчата навчаються. Відмінниць нема, але і «двієчниць» також. Ми їх змушуємо вчитися. Не завжди усі хочуть, але навчаються, бо невідомо – вийде з баскетболом чи ні. А вони мають бути освіченими людьми у першу чергу. Ну і в кожної є свої уподобання поза баскетболом.
– Щоб Ви побажали вашим підопічним у 2020-му?
– Насамперед здоров’я. Це важливо і у спорті, та й у житті. Не буде здоров’я, не буде нічого. Отже, щоб вони слідкували за собою, ніколи не падали духом, завжди йшли до своєї мети. Ну і чогось прекрасного, казкового у Новому році. Приходить час повірити у новорічну казку.