Першою командою зі структури Київ-Баскета, що виборола чемпіонський титул у цьому сезоні, стала юнацька КСЛІ-Київ-Баскет. Підопічні Андрія Харчинського тріумфували у чемпіонаті ВЮБЛ серед команд 2003 р.н.. До того ж стали єдиним учасником фінального туру, хто не зазнав на цьому найвідповідальнішому турнірному відрізку жодної поразки. Головний тренер команди Андрій Харчинський поділився рецептом успіху.

– Завжди найважливіший наш суперник – це ми самі. Навчимося психологічно готувати себе – все буде гаразд. Кожний має себе готувати – бо хтось не прийшов, чотири грають проти п’ятьох, не прийшли два – три грають. Я розумію, що 12 хлопців у команді, але йде ланцюжкова реакція. Отже, тільки ми самі. З першого дня чемпіонату і до останнього. Я дуже задоволений цим сезоном. Ми за сезон програли дві гри. Для мене це показник того, що ми на усі ігри виходили з бажанням перемогти. Для мене особисто цей сезон розглядався, як підготовка лідерів-збірників до чемпіонату Європи. І повірте, фінал показав, що і Ваня Колдомасов проявив себе з найкращого боку, ставши MVP чемпіонату. Шевченко у символічній п’ятірці, Гліб Батальський, Кобзистий і Здирка – а усі ці хлопці є кандидатами до збірної України.

– Тобто на них можна розраховувати влітку на чемпіонаті Європи?
– Те, що я побачив під час фінального туру – вони зробили ще крок вперед після нашої участі у юнацькій євро лізі. Усі зробили крок вгору. І гарний крок. Деякі зрозуміли, що усе ж таки від них хочуть. Це теж важливо. Бо знаєте, у кожного свої амбіції, і вони вважають, що вже усе вміють і більше їм нічого не треба. Достатньо того щоє. Але зараз у них очі на ці речі по-іншому відкрилися. І у баскетболі ці хлопці почали набагато впевненіше себе почувати, краще.

Читайте: ВЮБЛ (2003): КСЛІ-КИЇВ-БАСКЕТ – ЧЕМПІОН!

– Зараз зробите невеличку паузу на Великодні свята?
– Готуватимемося до фіналу 2002-го року народження. Пару днів відпочинку – і знову тренування. Отже, хлопців не розпускав.

 

– Ключовий матч в Одесі був з господарями?
– Відчув певну розслабленість команди у грі зі СДЮСШОР-16. Бо перед цим обіграли переконливо Дніпро (СДЮСШОР-5 – ред.). Начеб-то і грати вийшли, але грали рівно півтори чверті – кінцівку третьої і четверту. І з -15 дісталися +18. Теж треба вміти.

– Отже, СДЮСШОР-5 і СДЮСШОР ім. Літвака були для Вас головними підразниками?
– Після того, як ми не в зовсім якісний баскетбол зіграли з Полуяхтовою, я для себе усвідомив, що мотивувати хлопців на гру з Одесою не треба. Бо усі розуміли, що ми приїхали перемагати, а не розважатися. Чи різницю очків рахувати. Бо Дніпро перед цим обіграв Одесу, і хтось казав, що можна з певною різницею поступитися, але ми приїхали з іншими цілями і завданнями. З цим впоралися. Самому приємно. І відповідально, і приємно!