Невід’ємною складовою будь-якої спортивної організації є медичний штаб, від роботи якого багато в чому залежить успішність виступів гравців протягом сезону та формується підсумковий результат.
Сезон 2022/23 став сезоном великих змін у «Київ-Баскеті». Не стала виключенням і посада медика. Сьогодні це місце зайняв 27-річний Станіслав Урус, з яким поспілкувалася наша пресслужба. Знайомимо ближче з членами нашої команди, які в силу своєї ролі часто залишаються за кадром ігрового процесу.
– Станіславе, ти увійшов до штабу команди зовсім недавно – близько двох тижнів тому. Тож вболівальникам буде цікаво більше дізнатись про тебе. Представ себе коротко.
– Я закінчив Одеський наіональний медичний університет, після чого влаштувався до футбольного клубу «Миколаїв». За цей час вдалося пропрацювати на футбольному полі, отримати відповідний досвід. Згодом випала нагода відправитись до Литви та стати працівником центру олімпійської підготовки в місті Клайпеда.
Там я, зокрема, займався підготовкою спортсменів до олімпійських змагань. Це був потужний рекреаційний комплекс.
Історія роботи в Клайпеді закінчилась із настанням пандемії ковіду, тож я повернувся додому в Миколаїв, де став працівником вже баскетбольного клубу та змінив футбольне поле на баскетбольний паркет. Вже зараз для мене настав новий виклик – «Київ-Баскет»
– Яка головна відмінність була у твій роботі в Литві та в Україні?
– Основна відмінність полягала в технологічному аспекті моєї праці. В Литві була більш розвинена ця галузь, в сенсі апаратури. Якщо брати загалом, то система реабілітації та відновлення – однакові, суттєва різниця лише в технологічному підході.
– Етап закордоном позитивно вплинув на твої професійні здібності?
– Дійсно, я отримав достатньо досвіду. По-перше, що я вважаю головним – це робота на техніці нового покоління. По-друге, робота в олімпійському центрі підготовки в загальному плані відрізняється від роботи в будь-якому споривному клубі. Адже, в такому центрі більш глобальна програма роботи зі спортсменами.
– Яка головна різниця між роботою в професійному футбольному клубі та у баскетболі?
– Відмінність полягає в системі підготовки гравців. У футболістів основний акцент реабілітації полягає в ногах, в баскетболістів також страждають та потребують відновлення ноги, але не менш важливо приділяти увагу рукам.
– Як впливає теперішній формат ліги на фізичні кондиції гравців? Чи важко готувати гравців у форматах баблів?
– В такому форматі є дві сторони медалі… З одного боку ми маємо більше часу на підготовку та відпочинок гравців, але з іншого – більші навантаження у короткий проміжок часу, адже грати потрібно три гри поспіль.
Звичайно, підготовка хлопців триває протягом двох тижнів між баблами. Цей час присвячуєш їхнім кондиціям, але три матчі за три дні – це серйозний виклик.
– Війна триває. В тебе з 24 лютого були моменти, коли довелося застосовувати свої медичні знання поза спортивним майданчиком?
– Так, я працював у військовому шпиталі. Оперував поранених.
– Які твої побажання вболівальникам?
– Розумію, як складно дивитись матчі улюблених команд вдома, а не на трибуні. Адже я фанат МБК «Миколаїв» вже 25 років. Коли був у Миколаєві – не пропускав жодного матчу команди.
Доречі, мені пропонували роботу у київському «Динамо», але саме через любов до рідного клубу я обрав роботу вдома.
Тому я бажаю нашої скорішої перемоги, аби вболівальники нарешті повернулись на трибуни, адже саме для них ми граємо та виборюємо перемоги.
Вже завтра «Київ-Баскет» стартує у луцькому баблі Суперліги. На команду Володимира Холопова чекають три поєдинки за три дні – проти «Політехніки», «БІПИ» та «Говерли» відповідно.