Гравець Київ-Баскета Ілля Заєць розповів, як готується до своєї першої Олімпіади. Він разом з партнером по команді Олександром Сидоруком увійшов до складу чоловічої збірної України U-18 з баскетболу 3х3, яка виступить на ІІІ Літніх Юнацьких Олімпійських Іграх. Ті розпочнуться у столиці Аргентини Буенос-Айресі 6-го жовтня.
– Після того, як побачив себе у складі олімпійської збірної України 3х3, хочеться працювати ще більше і більше – бо це дуже почесно. І зрозуміло – це дуже серйозний виклик для мене.
– Як оціниш суперників по групі?
– Знаю, дуже сильна команда Нової Зеландії. Вони виграли чемпіонат Океанії у цій віковій групі. Решта команд теж гідні суперники. З Андоррою хлопці грали на чемпіонаті Європи, знають їх. Інформації зараз обмаль, і команди схожі на темних конячок, але будемо робити усе, щоб подужати їх.
– Багато привітань отримав після того, як офіційно став олімпійцем?
– Так, багато есемесок, повідомлень, дзвінків. І тренерів моїх усі вітали, від першого і до останнього.
– Якісь напутні слова від тренерів отримав?
– Ось 28-го вересня ми з Олександром (Сидоруком – ред.) поїдемо до нашого тренера, будемо з ним спілкуватися.
– До вашого першого тренера у Вінницю?
– Ні, до Андрія Станіславовича Харчинського, він нас останні три роки тренував. Майже усе, що вмію зараз – це все він навчив!
– Обговорюватимете з ним якісь баскетбольні секрети?
– Думаю, це буде більш душевна бесіда. Тактичні і технічні моменти обговорюємо з тренером збірної Володимиром Журжієм.
– Перехід від 5х5 до 3х3 був для тебе болісним чи ні?
– Ні, я вже на початку літа практикував 3х3. Спочатку був на зборах команди U-18 десь з місяць, а потім мене викликали до лав юнацької збірної 5х5, я з ними їздив на чемпіонат Європи, там відіграв, а потім знов повернувся у розташування 3х3. Отже, якогось сильного відчуття, що це різні види спорту, у мене нема.
Читайте: ЮЛІЯ ГУТЕВИЧ: НАЦІОНАЛЬНА ЗБІРНА 3Х3 ПОКАЗАЛА ПРИКЛАД, ЯК ТРЕБА БОРОТИСЯ
– Ти є гравцем Київ-Баскета, повернешся з Олімпіади, а команда вищої ліги вже розпочне без тебе сезон. Наздоженеш?
– Звісно, там майже усі мої друзі, я з ними вже кілька років граю разом. Нас там 6 молодих гравців, не команда, а просто сім’я, можна навіть так сказати. Не буде проблем з вливанням у колектив. Бо нас нема вже місяць, а вони тренуються, грають спаринги. Ми пропустимо пару турів Вищої ліги, але наздоженемо.
– З Максимом Балашовим, головним тренером команди Вищої ліги вже мав розмову?
– Так. Між зборами ми зустрічалися з ним і тренувалися. Його методика роботи мені добре знайома.
Читайте: ТРОЄ ГРАВЦІВ КИЇВ-БАСКЕТА СТАЛИ ОЛІМПІЙЦЯМИ
– Ти вже отримав комплект олімпійської форми – зручний одяг?
– Дуже гарна форма, думав, відверто кажучи, що буде дещо гіршою, але я глибоко помилявся. Вона перевершила усі мої сподівання.
– Тебе очікує трансконтинентальний переліт до Аргентини, що хочеш побачити у Південній Америці?
– Хочу побачити, як живуть люди на іншому боці Земної Кулі, по той бік екватора, який менталітет у тих людей? Як вони ставляться до інших людей? Подивитися, чим вони відрізняються від нас, але ж ви знаєте прислів’я – світ не без добрих людей? Думаю, для себе зрозумію, у чому мені треба додавати, як вдосконалюватися. Вирушаю з великим інтересом! І у плані людей, і у баскетбольному плані – яке у них бачення баскетболу. Ще особисто для мене буде випробуванням пере налаштуватися на інший часовий пояс. Він відрізняється від нашого. Отже, це ще один виклик.
– Ну, так у вас буде тиждень на адаптацію, переналаштуєтеся.
– Думаю, цього часу, аби прийти в себе, вистачить. Тренер допоможе (посміхається – ред.).
– Сам перед собою якусь мету ставиш на ці Ігри?
– Мої цілі не відрізняються від цілей команди. Отже, моя мета – це мета команди. Якщо я не можу сам вразити кошик, робитиму усе, щоб влучали партнери. Якщо вони усе робитимуть для мене, влучатиму я. Не буде такого, що тягнутиму ковдру на себе. Цього не буде.
– Ваша команда дружня?
– Так, дуже згуртована. Не перший рік ми знайомі, граємо і спілкуємося.
– Для сувенірів місце у своїй валізі знайдеш?
– Найважливіший сувенір – це досвід, який я там отримаю.
– А хіба нема думок про медаль, чи хоча б мрії такої?
– Звісно, перед собою треба ставити максимальні цілі. І потім намагатися їх досягнути. Ми не їдемо на Олімпіаду туристами, будемо боротися за місце на п’єдесталі. Не можна їхати на змагання і думати, що ти пролетиш. Так налаштовувати себе не можна.
– Чим займаєтеся в останні дні перед від’їздом?
– У нас третій день тривають заняття у тренажерному залі, і спаринги з командою Криптонці були корисними. Сьогодні було тренування на ноги. То ж відчував певну втому у першому спарингу. Ми програли 20:21. А потім, у другій грі ми розбігалися, виграли 21:17. І третю гру виграли 21:16.
– Сам задоволений був своїми діями?
– Критично до себе ставлюся. Хотілося б, щоб не випадав у певні моменти у плані захисних дій. Бо інколи буває, що втомився дуже, коли довго нема заміни. Але нічого. Зараз ми спеціально навантажуємо себе, щоб коли вже прилетимо до Буенос-Айреса, вийти на свій пік. Тоді вже будемо готовими максимально до усіх випробувань.