Головний тренер національної жіночої збірної України з баскетболу 3х3 і чемпіонок України, БК Київ-Баскет, Володимир Холопов розповів про особливості роботи з жіночим колективом. 8 березня його клубна команда проведе за планом підготовки до столичного дербі з Динамо-НПУ, тобто у тренувальному режимі.
– Можливо, зараз перевага і справді є на боці Динамо. Бо вони саме у боротьбі з нами стали володарками Кубка України. Але хочу зазначити – це додатковий стимул для нашої команди, щоб дівчата показали 100% своїх можливостей. Моє завдання підготувати їх до суботи, щоб вони підійшли до столичного дербі в оптимальних кондиціях. Зараз ситуація не така, яка була напередодні фіналу Кубка – у нас не було серед тижня підготовки ігор у Суперлізі 3х3. Тому ми мали достатньо часу, тиждень, спокійної підготовки до однієї гри.
– 8 березня – особливий для більшості жінок день, а ви керуєте жіночим колективом. Є специфіка роботи з жінками?
– Керувати будь-яким колективом достатньо складно. Незалежно, чоловічий цей колектив, чи жіночий. А у свято 8 березня я хочу привітати усіх дівчат своєї команди, усіх жінок зі святом весни, побажати їм кохання і щоб у їхньому житті було більше щасливих епізодів! А те, що стосується роботи? Календар складений так, що 8 березня ми працюємо на 100% і готуємося. Тренування у нас нескладне, бо воно передматчеве.
– Жіночий і чоловічий баскетбол так само різні, як чоловіки і жінки?
– У жіночому баскетболі, безумовно, усе по іншому. Швидкості не ті, можливо, швидкість прийняття рішень дещо нижча. Але мені і з жінками працювати комфортно, і з чоловіками не було проблем. Так, у роботі з жінками трохи більше приділяєш уваги психології, намагаєшся знайти підхід до кожної. Не завжди це вдається, відверто кажучи. Часом доводиться нагримати і не одна гра закінчувалася і сльозами деяких дівчат. Але вони з розумінням і терпінням ставляться до мене, а я так само намагаюся ставитися до них.
– Якщо чоловіки можуть приховати чи навіть загасити емоцію у грі чи після неї, то у жінок усе назовні, так?
– Жінка може витиснути з себе емоцію навіть тоді, коли її і не треба виплескувати. Тонка душевна організація (посміхається – ред.).
– Пристрасті на паркеті у боротьбі жіночих команд не поступаються чоловічим?
– Безперечно, завжди про це казав і повторюся. Жінки на паркеті на мою думку «рубляться» набагато жорсткіше, ніж чоловіки. Я рідко бачив у чоловічому баскетболі, коли люди падають за м’ячем, у жіночому баскетболі це норма – вони непоступливі, вони злі, вони з характером, неодноразово розбивають і губи, і носи, тощо. Бо за своєю сутністю вони бійці.