Ейвері Вудсон та Айнарс Багатскіс підбили підсумки останнього домашнього матчу в цьому році, який закінчився поразкою «Реджані» (79:80)
Ейвері Вудсон:
— Насправді оцінки варті лише другої половини матчу у нашому виконанні. Тільки на цьому відрізку змогли показувати гру, за яку не соромно. Саме після перерви були «Київ-Баскетом», який люблять уболівальники, були самі собою. До перерви забагато помилялися, втрачали м’яч, недостатньо агресивно діяли в захисті. Наздоганяти ж таку серйозну команду, як «Реджана», неймовірно складно, якщо на старті даєш італійцям фору. Тому результат справедливий: якщо вже провалили початок, слід прийняти підсумкову невдачу.
Дуже прикро поступитися ще й тому, що підтримка фанів була просто неймовірною. Сьогодні народ кричав так голосно, як ніколи раніше — я нічого подібного не чув. Сподіваюся, всі хлопці це відчули, і надалі зуміємо відплатити вболівальникам перемогами.
Айнарс Багатскіс:
— Оцінка сьогоднішньої гри? Огидна! Хоча зараз прокручую в голові те, що ми зробили неправильно під час підготовки до матчу – і не можу знайти помилок. Хіба що інші слова можна було підібрати для хлопців у роздягальні перед початком матчу…
Як вірно сказав Ейвері, до великої перерви ми не грали в баскетбол: думали, боялися. Це призвело до того, що після наших втрат італійці набрали 22 очки. Страшна цифра, просто страшна!
Після перерви заспокоїлися, виявили ритм, змінили тип захисту. Але «Реджана» — найдосвідченіша команда. Варто тільки їм дати палець, відгризуть всю руку. Наприклад, коли за хвилину до сирени мали сім очок переваги, судді відібрали у нас м’яч, класифікувавши заступ. Зараз з помічниками переглянули відео — ніхто лінію не перетинав. Однак на той момент такої можливості у нас не було, через що емоції на лавці стали бити через край. Звідси технічний, потім якісь абсурдні «трьохи» гості влучили — і все, овертайм на рівному місці!
Втішило, що в додатковий час навіть за «мінус шість» відчайдушно боролися. Показали: ми не боїмося, готові битися за кожне володіння, кожен шанс. Грали у свій баскетбол, витягли гру.
На жаль, не склалося. Але до хлопців наприкінці немає претензій. Якщо використовувати той тип захисту, який ми поставили, суперник отримає невелику, але перевагу під кільцем. Тож усвідомлювали, на що йшли. Єдине, може, мало сенс у кінцівці сфолити: ну забив — і забив би італієць з лінії, а промахнись, ще хтозна, як би все повернулося.