Президент Федерації баскетболу України Михайло Бродський підсумував рік що минає. Він зосередив свою увагу на виступах чоловічої та жіночої збірних України, збільшення клубів у Суперлізі Паріматч та фінансуванню баскетболу.

– Цього сезону в Суперлізі нарешті 11 клубів. Як вдалося в такий складний час збільшити кількість учасників елітного дивізіону?

– Скажу так, моїй родині це не дуже подобається. Інколи доводиться брати сімейні кошти, аби підтримувати клуби. Безумовно, великий успіх – повернення Будівельника. З цим мене вітав генеральний секретар ФІБА. Повернення Будівельника – це знакова подія для українського баскетболу. Після трьох років великих боргових проблем, які виникли з 2014 року, вони повністю розрахувалися. Спасибі Богдану Гулямову та його спонсорам.
Також вдалося врятувати Хімік. Дякую Фонду держмайна та його керівникові пану Сенниченку за розуміння. Хімік один з флагманів нашого баскетболу з традиціями, школою, дітьми. Зараз фактично немає такого клубу, де не грали б баскетболісти Хіміка, це баскетбольне надбання.

Великий успіх, що у Прометея з`явився такий спонсор – Володимир Дубинський. Зараз там конфлікт з мером. Не розумію, до чого тут баскетбол. Угоду щодо залу підписано на три роки. Не розумію, навіщо міському голові так поводитися. Схоже, з`їхав з глузду. Буде дуже покараний. Українська баскетбольна родина покарає цього мера. Колись Тулуб (екс-губернатор Черкащини) намагався викинути Черкаські Мавпи з залу. Ми тоді встояли, встоїмо і зараз.

У всьому світі муніципалітети підтримують місцеві клуби. Це мінімум 30-50% бюджету. Вони беруть на себе фінансування дитячих команд, виїздів. Навіть якісь відрахування на зарплати роблять, більшу частину яких беруть на себе спонсори.

Хто б раніше знав Черкаси? А тепер Черкаські Мавпи – чемпіони України (Сезон 2017/2018), клуб має успішну баскетбольну академію. дитячі команди, вихованець Михайлюк грає в НБА –  це мрія! Перед матчем НБА оголошують на всю Америку: Святослав Михайлюк, Черкаси, Україна.

Тобто це успіхи на клубному рівні. Клуби підтримуємо, як можемо. Десь місцева влада нас чує, десь – ні. Чесно зізнаюся, важка ситуація зі спонсорами. Наприклад, клуб Київ-Баскет – взагалі акціонерне товариство. Там багато невеликих спонсорів.

На жаль, олігархи у нас звикли лише заробляюти гроші, а соціальної відповідальності ніякої. У нас дуже низьке ставлення до соціальної відповідальності. Держава на це зовсім не звертає увагу. Хоча на місці президента я звернув би на це увагу, на сьогодні це важливий інструмент у формування здорової та щасливої нації.

Про державну підтримку баскетболу

– Державі цього року важко. Бюджет Федерації зменшився. З іншого боку багато чемпіонатів не відбулося. Ми незадоволені виділеними коштами на наступний рік. Будемо продовжувати переговори, хочемо справедливості. Влада має розуміти, що ігрові види спорту – це соціальне питання перш за все. Це не просто медалі. Це сотні тисяч залучених дітей та дорослих у весь цей процес. Кожна команда – це ланка громадянського суспільства. Це дуже важливо. У цивілізованих країнах на це спрямовують державні програми. У першу чергу ігрові види спорту, а не індивідуальні.

Мене вразило, коли почалася пандемія, спортсменів почали звозити з різних країн. Таке відчуття, що нас усі спортсмени в індивідуальних видах готуються за кордоном. Може, потрібно в Україні побудувати необхідні бази та припинити фінансувати закордонні збори. Теж важливе питання.

Ігрові види спорту в Україні держава фінансує за залишковим принципом. Тому є питання і до місцевої влади, і до держави – тобто міністерства молоді та спорту.

Усе має бути чітко виписано, щоб ніхто ні від кого не залежав. Я не хочу ходити до міністрів, щось просити, погрожувати чи принижуватися. Припустимо, є в країні спорт номер 2, є стільки-то змагань, є стільки збірних і є чітка формула. Виділили за рік суму на підтримку спорту у державі, застосували формулу і ми бачимо необхідну частину фінансової допомоги на баскетбол. Якась частина на масовий баскетбол, якась – на збірні. Все інше – самі крутимося. Все чітко і прозоро. Жодних питань! Але так не виходить.

– Попри складний фінансовий рік, Федерація готова взяти на себе проведення відбіркового «баблу» до чемпіонату Європи. І ФІБА надала Україні право на його проведення.

– І держава профінансувала його проведення, за що я вдячний. ФІБА нас поважає, як організаторів та федерацію. І суперники нас поважають. Ми перемагали Іспанію. Лише трохи не вистачило, аби пробитися на чемпіонат Світу. Мали тоді у складі Михайлюка, Джетера, Леня, Пустового, але не пощастило. І досі пам’ятаю той матч проти Чорногорії, я був на тій грі, до цих пір з жахом прокидаюся. Але це спорт. М`яч круглий, різне трапляється.

Одразу після того відбору до України прийшов іноземний фахівець. Зараз є Айнарс Багатскіс, як оціните виступи збірної за цей період часу.

Звісно, Федерація запропонувала йому хороші умови, аби у нас був результат. Хотілося б, щоб згодом збірну України все ж тренував український фахівець. Щодо складу, то продовжуємо роздуми, хто у нас має грати «заднього». Майже у всіх збірних грають натуралізовані американці. У нас є Джетер, в Будівельнику Буртт і є трохи забутий Рендл. Більш вікові Джетер та Буртт, мабуть, більше підходять клуба, але уже не збірній, а Рендла можна подивитися. Він грав у нас на чемпіонаті Європи у Ризі. Це справа тренера. Я щойно розмовляв з Айнарсом Багатскісом, він саме переглядає матчі Рендла. Джером чотири сезони грав у Австралії, а зараз – в Іспанії.

– Чи розглядаються інші кандидатури зважаючи на вік лідерів задньої лінії?

– У нас є і молодь. Є Михайлюк, який може грати на будь-якій позиції. Під Лукашовим вже з`явилися Зотов, Сидоров, підростає Ковляр. Є про кого говорити, але американець не завадив би на цю позицію.

Про повний сезони у чоловічій та жіночій Суперлігах 2020/2021

– Сезон Суперліги Паріматч у нас буде повноцінним, ми хочемо зіграти усі чотири кола та хороший плей-оф. Думаю ми завершимо на початку червня. Зараз ми дещо вибилися з календаря, через перенос серіїї ігор з об’єктивних причин. Тому третє і можливо четверте коло зіграємо у своєрідних баблах, зараз це питання вивчається. Водночас уже відсотків 80 гравців перехворіли на COVID. Тож особливих проблем не має бути. Всі легко подолали таку важку хворобу. Спортсмени, імунітет працює добре. У чолоічій Суперлізі ми постійно всіх тестуємо, виявляємо хворих, за 48 годин до початку матчу усі учасники гри мають пройти тестування. Почали тестування і у жіночій лізі, для нас здоров,я та боротьба з пандемією понад усе.

Не забуваємо про вісім команд жіночої Суперліги. Тут з`явився Прометей, за що знову ж подяка пану Дубинському.

Про жіночу збірну України

– Жіноча збірна пішла на процес оновлення. Там у нас іноземний фахівець – Серджан Радулович. Хоча вже важкувато назвати його іноземцем. У них з дружиною українсько-чорногорська сім`я, Бердянськ –  його друга батьківщина. Маючи у складі збірної Ягупову, у мене, як президента Федерації, присутні амбіції. Ми і надалі будемо намагатися дістатися медальної висоти в Європі.

Читайте: Півтора роки у керма жіночої збірної України: підсумкове інтерв’ю з Срджаном Радуловичем

– Ягупова останнього сезону зробила те, чого не вдавалося жодному українцю. Стала MVP Євроліги. Ваші емоції?

– Я обожнюю це талантище. Ми товаришуєми, часто переписуємося. Та й Науменко помітно прогресує в Туреччині, маючи поруч такого персонального тренера. У нас багато дівчат дійсно додали. Ми активно над цим працювали останні роки. В 3х3 ще є сподівання. Будемо боротися в Олімпійській кваліфікації. Серед жінок. У чоловіків не вийде, а жінки мають можливість пробитися на Олімпіаду.

Наступний 2021 рік знову буде важким в плані пандемії. Та все ж світло в кінці тунелю вже з`явилося. Я ще на початку березня говорив, що до кінця року буде вакцина. Мені ніхто не вірив, але вакцина є. Будемо вакцинуватися, створювати імунітет і поступово цей коронавірус перетвориться на звичайну застуду. Я сам переніс цю хворобу. Хочу побажати усім у новому році лише здоровя.

– Що ви побажаєте тим, хто дивиться, або ж читає це інтерв’ю?

– Хочу привітати всіх любителів баскетболу і не любителів також, всіх громадян України з наступаючим Новим роком. Хай наступний рік, якщо і лякає, то не карає!