Головний тренер Київ-Баскета Євген Мурзін проаналізував гру своєї команди у домашньому протистоянні Суперліги Парі-Матч з Запоріжжям (перемога господарів 88:83).
– непроста гра, ми усвідомлювали, що нам протистоятиме один з лідерів чемпіонату, гарна збалансована команда. У якій грають дуже якісні агресивні американці, що можуть самотужки вирішувати долю матчів. І головне завдання сьогодні було перед командою – захиститися. Нам непогано вдався старт першої чверті. Відірвалися на 10 очок, добре захищалися, виконували установку. Після цього – втрати концентрації і ув’язалися у нервову кінцівку. Тому є питаня насамперед щодо захисту, щодо індивідуального захисту. Є над чим працювати.
– Наскільки важливою для Вас є хімія у команді, щоб розвивати не тільки фізичну витривалість гравців, а й командний дух?
– Це напевно, найголовніше питання. Перше, що мене цікавить, коли я беру гравця собі в команду, який він дисциплінований, який він у колективі. Це основна вимога і найперша моя вимога до гравця. Якщо він комунікабельний, нормальна людина, яка швидко знаходить себе у колективі – це вже півсправи. Для мене це дуже важливо. Чемпіонат складний, різні ситуації трапляються. Коли виграєш, усе завжди добре. А коли поступаєшся, вилазить усіляка гидота. То ж для мене дуже важливо, який він не лише на майданчику, а й який він поза його межами.
– Окрім тренувань на майданчику хлопці проводять разом свій вільний час?
– Дуже мало часу на це. Повірте мені, але це, безумовно, важливо.
– Ви вже п’ятий матч переглядаєте Арона Нванкво. Чим закінчився його трай-аут?
– Скажу відверто, мені б хотілося мати більш сильного гравця у цій позиції. Він старається, він непоганий виконавець і гарний хлопець, Грає з травмою, травма доволі серйозна. Я його беріг на грі з Миколаєвом. Але помітно і з його рухів, він ще далекий від свого повного відновлення. Найближчим часом приймемо рішення щодо нього. Зараз однозначно сказати не готовий.
– Ви відчували, що Ваші хлопці наприкінці матчу наблизилися до небезпечного рахунку?
– Звісно. Якщо ви побачите, ми потроху, потроху програвали кожну чверть. Очко, два, три, чотири. Виграли першу чверть, наступні три програли. Тому хлопці знали, що четверта чверть ключова і ми дозволяємо пропустити 28 очок. Мій принцип – грати від захисту. А у четвертій чверті я цього не побачив. Було багато гри 1 в 1, було багато дурниць у захисті. Якщо ви згадаєте – скільки було «енд-ванів». Два очка і гол, два очка – гол. В моєму розумінні фолити, так фолити. Хлопці знали установку, та не завжди дотримувалися її.
– Зате у першій чверті усе вийшло.
– Так, усе виходило. І це потім зіграло з нами злий жарт, хлопці розслабилися, втратили концентрацію. Проаналізуємо гру, виправимо помилки.