Стаємо свідками започаткування нового етапу в житті нашого Клубу, головування над яким переймає знакова для українського баскетболу особистість — Дмитро Забірченко. Новий наставник киян поєднує в собі якості, що стануть в нагоді у боротьбі за ті місця турнірної таблиці, де нам належить бути.

Новаторство і досвід, виваженість і амбітність — запорука нашої плідної співпраці на шляху до спільної мети.

Видатна ігрова карʼєра Забірченка, пристрасть до баскетболу і відданість справі зробила майбутнє зростання в тренерському цеху неминучим. Будучи гравцем, він викарбував своє імʼя як рекордсмен по зіграних матчах за національну збірну. В статусі капітана виводив Головну команду країни на поєдинки Кубку Світу 2014.

Зроставши у Дружківці, а перші професійні кроки робивши у Маріуполі, Дмитро отримав потужну баскетбольну школу пройшов усі щаблі ігрового становлення і врешті, підсилив лави мастадонта вітчизняного баскетболу прийнявши пропозицію «Будівельника» влітку 2006-го.

Впродовж 15-и років на вітчизняних майданчиках Забірченко представляв «Будівельник», «Азовмаш», «БК Донецьк», «БК Київ» та «Кривбас». Тричі йому підкорились золоті нагороди, тричі срібні і чотири рази бронзові. Вишенькою на торті колекції титулів Забірченка є чотири підняті над головою Кубки України, між першим і останнім з яких минуло 13 років.

Після завершення ігрової карʼєри, Забірченко взявся реалізовувати свої амбіції на тренерській ниві. Починаючи з сезону 2018/19, не цураючись складної і часом, невдячної роботи, він очолив «Тернопіль».
На чолі «зелено-білих» одразу виграв бронзу Вищої ліги, підвищив команду у класі і впродовж наступних трьох років зацементував галичан у статусі міцних середняків елітного дивізіону.

Експресивна манера, постійно вируючі емоції поєднувались із тренерською зрілістю та виваженістю, що сформувало ідентичну тренерську філософію, сповідуючи яку він рухався до втілення своїх баскетбольних ідей.

З початком повномасштабного російського вторгнення, баскетбольне життя в Україні завмерло. Деякі клуби, як «Тернопіль» Забірченка, зникли зі спортивної мапи країни, деякі суттєво обмежили витрати ресурсів ставлячи перед собою завдання, передусім — вижити. Ціною збереження баскетбольної індустрії на наших теренах в умовах війни стала суттєва втрата в якості суперництва, рівня гри і конкурентноспроможності змагання.

Єдиним клубом, який дозволив собі утримувати дві команди — для вистпів на внутрішній і міжнародній аренах став «Будівельник».

На плечі Забірченка лягла відповідальність очолити команду найтитулованішого клубу країни для виступів у національній першості. Зумівши скомплектувати склад із найкращих серед наявних в Україні виконавців, разом з «Будівельником» він не залишив опонентам жодних шансів у боротьбі за золото.

В чемпіонському сезоні 2022/23 Забірченко виграв 14-й в історії клубу титул і протягом усієї турнірної дистанції, яка в минулому сезоні, нагадаємо, не передбачала проведення плей-офф, зазнав лише однієї поразки.

В поточній кампанії «Будівельник» на чолі з Забірченком провів 13 матчів, в 10 з яких кияни перемогли. Втім, у звʼязку із сумновідомими подіями, а саме — нещодавнім припиненням «гладіаторами» участі в чемпіонаті, Дмитро Олександрович виявив готовність до нових викликів.

А метою нових викликів завжди виступають нові звершення.
Саме тому, через спільні цінності і прагнення «Київ-Баскет» знайшов Забірченка, а Забірченко знайшов «Київ-Баскет». Погодившись стати на чолі «жовто-чорних» він вкотре демонструє тренерську сміливість та відповідальність. Адже станом на цю мить, кияни посідають сьому сходинку турнірної таблиці, а до найближчого баблу, що був перенесений на домашню арену «жовто-чорних» лишається менше тижня.

Ми зичимо Дмитру Олександровичу та його тренерському штабу успіхів і віримо, що наша обопільна праця на спільному поприщі ознаменується новими досягннями та нестримним прогресом!