Головний тренер Айнарс Багатскіс та американьский легіонер Майк Кеффі прокоментували поразку від «Запоріжжя» на післяматчовій пресконференції.

Майк Кеффі:

– Допустили величезну кількість промахів з гри, недостатньо узгоджено і впевнено діяли в захисті. Однак сезон на цьому не закінчується. У нас залишається достатньо можливостей виправити ситуацію, повернутися на переможну стежку. Головне продовжувати працювати, зробивши правильні висновки з невдачі.

Чи було ментально важко грати проти хлопців, в команді з якими провів весь минулий сезон?

– Ні, не дуже. Якісь певні думки якщо і приходили в голову, то до початку зустрічі. Але на майданчику повністю абстрагувався від них. Проте висловлю респект хлопцям із Запоріжжя – відмінний матч в їх виконанні.

Айнарс Багатскіс:

– Ні в якому разі не хочу сказати, що ми не старалися. Але робили це, перебуваючи в якомусь «своєму» світі. До моменту, коли на табло горіли цифри 29:29, подарували супернику дев’ять підбирань під власним кільцем і зробили дев’ять втрат. Такий обсяг зазвичай набирається за усю гру –  тут же вистачило всього 20 хвилин.

Парадокс в тому, що після перерви почали діяти більш спокійно. Весь час доводили м’яч до гравця в хорошій позиції, готували розумні, якісні кидки. Але елементарно не потрапляли. Через це прийшли в нервову кінцівку, як це зазвичай трапляється в матчах «Київ-Баскета»  і «Запоріжжя». Там супернику пощастило трохи більше. Кілька наших неправильних рішень, помножених на програний підбір, –  і ось результат. І якби ж то тільки він: на жаль, слідом за Андрієм Войналовичем, який вибув у  матчі з «Трефлом», втратили Джулана Вашингтона …

Ніхто з хлопців в такому щільному графіку раніше не працював. Всім потрібен час, щоб адаптуватися і звикнути. А заодно вчитися дорожити м’ячем, правильно читати ситуації. Моментами хлопці діють в стилі Меджіка Джонсона, який роздавав передачі направо і наліво. На мій же погляд, кращий пас для «Київ-Баскета»  – це кидок.

Яке рішення варто було прийняти Ейвері Вудсону в кінцівці: кинути три на перемогу або йти до кінця? 

– Він повинен був оцінити ситуацію перш за все. Запитайте сотню тренерів – і кожен з них відповість: краще захисне рішення з можливих полягає в тому, щоб змусити суперника кидати з середньої дистанції після ведення.

Звичайно, Ейвері міг врятувати матч, без питань. Але як мені зараз здається, що найпродуктивнішим варіантом розвитку атаки на ту секунду було йти до кінця до кільця на межі фолу – і потім зробити передачу. Часу вистачало. А він заметушився і через дефіцит часу почав шукати кидок під сирену. Хоча вільний партнер відкрився в кутку, Анікієнко чекав паса на вершині дуги. Оціни позицію – і віддавай. Але нажаль.

Баскетбол – гра правильних рішень. І якщо ви їх приймаєте, то все дається досить просто. Але сидячи в кріслі завжди легше розмірковувати, ніж грати на майданчику.