Перед стартом жовто-чорних на другому груповому етапі Кубка Європи ФІБА клубна пресслужба провела змістовну розмову з головним тренером Айнарсом Багатскісом про результати першої частини сезону, мікроклімат в команді та про наступні єврокубкові зустрічі.
«На паркеті виконують установки живі люди. Через що час від часу твої плани руйнуються»
— Головне досягнення осені — вихід до топ-16 Кубка Європи ФІБА. Чи можна говорити, що одне із завдань-мінімум на сезон виконано?
— Якщо говорити саме про завдання, то так. Коли комплектували команду, розуміли, що наші можливості на ринку є невисокими. Відповідно, варіант закінчити виступи на міжнародній арені після стартової стадії був цілком реальним. «Київ-Баскету» критично не вистачало досвіду, тоді як саме він у рівних та складних матчах найчастіше вирішує.
Та й збирали склад на сезон, по суті, з аркуша – у ростер додалося 11 нових гравців. При цьому ми не розраховували на виконавців, які виступали у чемпіонатах Італії, Іспанії, Німеччини. Коли є кошти, звичайно, можна витратити божевільні гроші та чогось досягти. Але такий результат називаю купленим. Ми ж хотіли підкорити значні висоти за рахунок роботи. Розуміли, що це виявиться дуже непросто. Проте виклик прийняли.
Важливо відзначити і інший не менш важливий аспект, який варто враховувати в оцінці осіннього результату. У Суперлізі є надзвичайно щільний календар. Навіть у Євролізі клуби грають рідше: матч на вихідних на внутрішній арені плюс міжнародна зустріч серед тижня – і максимум раз на три тижні спарені битви. В Україні ж куди все суворіше. Проте ми постаралися сприймати це як перевірку на міцність: чи зможемо вижити у позамежній інтенсивності, чи ні.
Вважаю, що за здобутий результат команда гідна похвали. Крім перемог, ми набрали колосальної важливості досвіду, пов’язаного з впевненістю. Вона передавалася всім і кожному, заряджала хлопців. Зізнаюся: перед вирішальним поєдинком із «Рілскі» вдома жодної секунди не сумнівався, що переможемо. Питання лише, яким чином — настільки хлопці повірили у себе. Правий я був чи ні, ви могли бачити самі: зі стартових хвилин «Київ-Баскет» грав агресивно, розумно, злагоджено. Тому далі пробилися заслужено, хоч би хто казав.
Хоча, парадокс, найякісніший баскетбол у Кубку Європи ФІБА команда показала на виїзді в Самокові — там 30 хвилин діяли просто зразково. Але то був вечір, коли ти дієш здорово, а суперник ще крутіший. Хоча ми «задушили» їхніх лідерів, здорово проявив себе Томпсон, який вийшов з лави і розірвав чужий захист практично поодинці. Ще похвалю хлопців за якісний відрізок у останній чверті на виїзді проти Ейлата, коли повністю змінили тип захисту, випустили «маленьку» п’ятірку — і суперник розвалився. Тож нам є чим пишатися.
—«Київ-Баскет» замкнув топ-5 групової стадії Кубка ФІБА з надійності захисту. Як прокоментуєте цю статистику?
— Це мене не дивує. Якщо чесно, не цікавився статистикою у Суперлізі, але, гадаю, там теж будемо у плані оборони на провідних ролях. Про що це каже? Про роботу команди, грамотне використання атлетизму хлопців, акценти, які грамотно розставляємо при виборі тактики. Але водночас ми маємо великий дисбаланс. У домашній грі проти «Хапоеля» один і той же гравець тричі здалеку забивав нам одночасно з сиреною. Це говорить про те, що нам поки що не вистачає стабільності. Так, ми працюємо, щоб виправити ситуацію. Але, гадаю, реально побачимо те, чого прагнемо, десь у січні.
— Обидві поразки на міжнародній арені виростали з провалених четвертих чвертей — 9:31 у Самокові та 15:23 вдома проти Ейлата. Тривожний симптом?
— Ні, це нічого не означає. Перед іграми ти проводиш тренування, на яких відпрацьовуєш прийоми, котрі нівелюють козирі суперника. Розбираєш захист, напад. Однак потім на паркеті виконують установки живі люди. Через що час від часу твої плани руйнуються: «людський фактор» переважає усе інше.
Так, наприклад, і з Ейлатом: у наших головах та в наших рішеннях запанував хаос. Використовуй «Київ-Баскет» до перерви хоча б половину моментів, які створив — і матч точно закінчився б на нашу користь. Однак ми ніяк не могли заспокоїтись, а суперник, навпаки, прагматично гнув свою лінію, принагідно потрапляючи найскладніші кидки. Причому навіть руками тих, хто зазвичай не вражає в атаці. Ну, а в Болгарії, як уже згадував, у суперника полетіло так, як рідко коли «летить» навіть у топ-команд. За останні п’ять хвилин вони шість разів точно забили з периметру.
«Якщо не можеш дати максимум сьогодні, не можеш налаштуватися на боротьбу на сто відсотків, чекай на проблеми»
— Цієї осені ви говорили про важливість досвіду, який набуває команда у Кубку Європи ФІБА. У чому конкретно це виявляється і як допоможе клубу на наступній стадії?
— Елементарно: таких ігор, як програних Ейлату, більше не повинно бути. На той момент матч мав статус ключового. Перемагаємо і ми на коні, з першого місця виходимо з групи. Досвід у подібних ситуаціях і проявляється: є зустріч, яку команда зобов’язана забирати, навіть якщо втомилася, емоційно порожня чи чимось вибита з колії. Сподіваюся, що цей урок ми засвоїли.
— Якщо проводити градацію суперників на наступний етап, кого в плані сили поставите на вершину і де бачите нашу команду?
— Якщо за статусом, то до топу треба відносити «Реджану», яка представляє італійську лігу. З іншого боку, половину гравців у командах суперників я знаю, та й за виступами суперників у національних першостях зараз уважно стежимо.
Так от сьогодні всю трійцю наших опонентів можна сміливо назвати міцними континентальними середняками. Вони не мають явних переваг перед нами, у нас — перед ними. Дуже рівна група.
Єдине, що поки не можу оцінити, то це три домашні матчі поспіль на старті етапу. Ніколи в кар’єрі насамперед із подібним не стикався. Проте вважаю цей варіант непоганим. Команда за тижневу паузу на матчі збірних встигла відпочити і перезарядити батарейки. Зараз усі відносно живі-здорові та рвуться у бій.
— Від європейського турніру звернемо увагу на чемпіонат України. Чотири поразки в дванадцяти матчах — чи прийнятний результат, на ваш погляд?
— У якомусь сенсі так. Звичайно, є дуже образливі поразки – від «Кривбасу» і, особливо, «Одеси». Але ми зробили з тих невдач урок. Наприклад, за два дні після матчу в Одесі вийшли на паркет у Южному — і я вже за п’ять хвилин після спірного сказав асистенту: «Тут буде все гаразд». Зовсім інший настрій, зовсім інший рівень агресії, зовсім інша зарядженість на боротьбу команди. Що зробив перед тим матчем? Вам краще не знати. Та й самому так чинити. Але іноді доводиться — і у нашій ситуації це спрацювало.
Сьогодні Суперліга дуже конкурентоспроможна — спокійно в ній можуть почуватися тільки «Прометей» та «Будівельник», адже удівельники за рахунок останніх підписань укомплектовані до зубів, а чемпіон зовсім може виставити дві рівноцінні п’ятірки. Думаю, і «Дніпро» ще не сказав останнього слова. Ми десь котируємося четвертими.
Виходячи з таких розкладів, гадаю, осінній відрізок вийшов непоганим. Так, десь просідали. Але спади будуть завжди: жодна команда світу не минає сезон рівно. У таких випадках важливо не так бити на сполох, а з холодною головою проводити аналіз невдач — і використовувати отриману інформацію.
Скажу так: нині у Суперлізі кожна команда готова карати навіть найавторитетнішого суперника. Якщо не можеш дати максимум сьогодні, не можеш налаштуватися на боротьбу на сто відсотків, чекай на проблеми. Тому дуже важливо готувати хлопців не лише фізично, а й ментально. Щоб зберігалися голод та максимальна зарядженість на перемоги.
«Вже зараз очевидно, що хлопці зпрогресували»
— Якщо дивитися статистичні викладки, то в жодній із ключових номінацій немає гравця «Київ-Баскета» всередині топ-5. Чи це говорить про індивідуальну слабкість наших гравців?
— Упевнений, що всі наші іноземці плюс деякі українці, якби були в інших командах, особисту статистику мали б на порядок краще. Подивіться, звідки команди Суперліги – за винятком «Прометея» та «Будівельника» – беруть виконавців. Це «маленькі» ліги: Угорщина, Фінляндія, Ісландія. І у всіх легіонерів, які звідти прибувають, цифри зашкалюють. Але щось я не бачу божевільних перфомансів у жодного з них після переїзду в Україну. Та й візьмемо ширше: лише П’єррія Генрі, який розкрився у «Басконії», потрапив до Євроліги з Грузії. Та й то з застереженням, що американцю допомогло загартування Єдиною лігою ВТБ. Тому цифри часто лукавлять. Швидше, навіть навпаки: чим краща ліга і чим сильніша команда в ній, тим скромніші індивідуальні показники багатьох спортсменів високого класу.
Моя мрія полягає в тому, щоб створити кістяк колективу з п’яти-шести баскетболістів, які набирають від 9 до 14 очок. У випадку ж із «Київ-Баскетом» ще й свідомо лімітую хвилини, щоб ми могли вижити у найміцнішому графіку «три гри на тиждень». Плюс у нас немає «залізного» основного складу: виходячи із суперника, ротую п’ятірку. І, здається, майже всі хлопці у нас так чи інакше, але хоча б матч у старті розпочинали.
Звичайно, можна грати без замін, можна навантажувати лідерів максимально. Але як тільки у когось із них трапиться травма, все розсиплеться як картковий будиночок. Ми не можемо собі такого дозволити. І, гадаю, сезон підтвердив правоту такого підходу. Наведу приклад: на старті сезону отримав пошкодження Войналович — ми компенсували, вилетів Ковальов — вигадали, як його замінити. Одну гру пропустив Анікієнко – і з цим розібралися. Отже принцип взаємозамінності, якого завжди прагну в командах, виявився дотриманий. І це чудово.
— Давайте трохи про персоналії. Хто із гравців став позитивним відкриттям для вас на осінньому відрізку?
— Зі знаком «плюс» відзначив би всю команду. Не втомлювався повторювати гравцям: якщо ви мене витерпите, якщо я вас не звільню, якщо разом дійдемо до кінця, повірте — до кінця сезону кожен баскетболіст перейде на вищий виконавський рівень. Але вже зараз очевидно, що хлопці зпрогресували.
Подивіться, наприклад, на Кефі. Говорили, що він не вміє грати у захисті, а здатний лише кидати. Так, Майку довелося десь наступити на горло власній пісні, відмовитись від частинки власного его, щоб дати команді більше. Але тепер внесок Кефі очевидний з обох боків майданчика.
Мені подобається, як прогресує Тиртишник: якщо він більше слухатиме, що говорять тренери і більше користуватиметься фітнес-центром, то через пару років стане дуже-дуже хорошим гравцем. Ілля агресивний, розумний плеймейкер з кидком, який на совість працює в захисті. Таким виконавцям ціни немає.
Здорово грає Костя, поступово адаптується Скапінцев — хоча йому важче за багатьох, адже для всіх навколо (від конкуренції до тиску) в новинку… Багато в чому ми досягли результату тому, що гравці зрозуміли вимоги і усвідомили, чого від них хочуть. Вони всі стали трохи кращими, але межі цьому немає.
— Насамкінець три головні відмінності цього складу від минулорічного…
— Якщо не помиляюся, 2020-го до початку зими ми лідирували у Суперлізі, хоча за можливостями та якістю гравців займали четверту позицію. Ішли по дистанції рівно, виглядали чудово, доки не втік Джейкобсон.
Відрізнялися ж від цього складу тим, що були досвідченішими, прагматичнішими. Зараз ми більш дикі та агресивні. Що краще не скажу. Адже й у тому, й у іншому випадку є результат. А загалом… Ви знаєте, минулого сезону мені було по кайфу працювати з хлопцями. Нині ж задоволення не менше. І як тренер просто щасливий тому, що в «Київ-Баскеті» другий сезон поспіль така командна хімія, якій може позаздрити будь-який, навіть найсильніший, клуб Суперліги.