Баскетбольний клуб “Київ-Баскет” завершив сезон 2025/2026 здобувши Кубок України і срібні медалі Суперліги. До вашої уваги коментарі головного тренера Дмитра Забірченка після останньої гри сезону:
– В плей-офф у нас мінімум дві гри на тиждень, і ми грали короткою ротацією. Розуміли, що десь будемо просідати фізично. А з такою командою, як “Дніпро”, грати ширшою ротацією – нам просто не вистачило би якості, щоб “вивезти” окремі моменти, тому закономірно, що Дніпро — чемпіон. Водночас у третій чверті ми дали камбек, і було видно, що хлопці заряджені. Але нам не вистачило сил. Більша ротація суперника зіграла ключову роль у цьому протистоянні.
– У цьому сезоні “Київ-Баскет” перевершив досягнення минулого сезону, оскільки до срібних нагород Суперліги додали Кубок України. Я розумію, що одразу після програного фіналу є розчарування. Але тим не менш, наскільки ви задоволені в цілому сезоном?
– У мене немає розчарування. Звичайно, хотілося перевести серію до Дніпра, подарувати київським уболівальникам перемогу вдома, а там уже грати третій матч. Але хлопцям нічого дорікнути — вони повністю віддали себе грі. Коли команда віддається на максимум, важко говорити про розчарування.
Сьогодні був повний зал. Я пишаюся кожним, хто прийшов нас підтримати. Дякую їм за цю підтримку! За три роки в “Київ-Баскеті” я не бачив такого гарячого залу — жодного вільного місця. Зал дав енергію, яка допомогла нам довго триматися в грі. І на цій енергії залу хлопці більшу частину матчу грали. Адже коли є фізичне виснаження, дуже важко конкурувати на майданчику. Гра була фізична, контактна. Більше грали емоції, ніж якість баскетболу. Якість від обох команд була не дуже. Але саме за рахунок цього матч вийшов цікавим.
– Ви сказали про фізичне виснаження гравців. Більш за все це кидається в очі у Сушкіна. На Єгорі величезне навантаження протягом усього сезону, і він його “вивіз”, був не лише лідером “Киїі-Баскета”, але і одним з найкращих баскетболістів усієї Суперліги…
– У кінцівці гри і Сушкін, і Сандул і Клевзуник втомилися. І Смітюх сьогодні грав із пошкодженням. Карпюк і Романиця були трошки свіжішими. І в принципі все. У мене тільки повага до гравців і всієї організації “Київ-Баскет”. Ми можемо вважати цей сезон досить успішним для нас: Кубок і срібло чемпіонату — хороший результат. Це успішний сезон для клубу і для команди.
Чемпіонство їде до Дніпра. Але вважаю “Дніпро” заслуговує це чемпіонство. Видно, як працює клуб і яка в них підтримка. Ми бачили, скільки вболівальників “Дніпра” приїхали їх підтримати. Нам теж хочеться відчувати таку підтримку вболівальників на виїздах. Одразу згадуються найкращі часи українського баскетболу, коли “Азовмаша”, “Донецька”, БК “Київ” возили дуже багато вболівальників з собою і заповняли трибуни. Сьогодні вболівальницьке протистояння теж було і це теж було цікаво.
– Ви згадали про Ярослава Карпюка. У нього був дуже яскравий перформанс після того як ви емоційно з ним поспілкувалися. Можливо думали по ходу цього матчу провести ще раз з ним бесіду, щоб він зарядився?
– Там і моя є провина, тому що я дав волю емоціям, не стримав себе. Тренер має бути більш виваженим, спокійним, контролювати емоції. Але сталося, як сталося. Ми з Ярославом поспілкувалися після гри, і він сказав, що це навпаки дало йому сплеск. Може на когось позитивно впливає такий крик. Але як тренер я не повинен давати такі емоційні сплески. Втім, я такий який я є. Мабуть жити буду менше з такими сплесками емоційними, зато яскраво.
– У Бублика був пристойний плей-офф, неймовірний матч проти “Соколів”, і здавалося, що до фіналу він підійде в чудовій формі. Але вийшло не зовсім так. Чим ви це можете пояснити?
– До гравців задньої лінії “Київ-Баскета” багато уваги з боку суперників. У нас лише два болхендлери — Бублик і Сушкін. Якщо б у нас було більше варіантів у задній лінії, було б простіше. “Дніпро” свідомо залишав відкриті кидки іншим гравцям і не дозволяв Єгору і Михайлу робити навіть важкі кидки. Зрозуміло, коли ти постійно під тиском, під захистом часто одразу двох гравців, важко знаходити оптимальну атаку для себе. І сьогодні, власне, Єгор і Михайло, не знайшли для себе цю оптимальну атаку. “Дніпро” так само побудував захист і у першій грі, і в другій.
– Максим Сандул результативно зіграв у першому матчі з “Дніпром”, ішов під кільце. У другому поєдинку він був більш пасивним...
– У Сандула накопичилася втома, плюс він підвернув гомілкостоп у грі в Дніпрі, і сьогодні знов підвернув, і на морально-вольових добігав. У нас багато гравців виходили на майданчик із травмами, під знеболювальними. Вони могли сказати “тренер, я не можу грати” і посидіти на лавці, але вони під уколами, під знеболювальними виходять і б’ються за себе, за клуб, за партнера, за вболівальника. Тільки повага і любов до моїх гравців.
– Чи знаєте ви, які у Макса Сандула плани, чи гратиме він ще в наступному сезоні?
– Я не знаю, це треба спитати у Максима. Сподіваюсь, що так. Він дуже працьовитий хлопець, совісний, чесний. Думаю, він заслуговує ще пару років пограти й заробити якісь гроші. До себе в копілочку покласти, а далі вже кайфувати від життя.
– А у вас особисто які плани на майбутнє. Ви надалі тренуватимете “Київ-Баскет”?
– Щодо наступного сезону — поки що конкретики немає. Контракт завершується, будемо спілкуватися і визначатися з планами.