Напередодні Фіналу чотирьох Кубка України, який відбудеться 14-15 березня у Івано-Франківську, прес-служба баскетбольного клубу “Київ-Баскет” поспілкувалася з головним тренером Дмитром Забірченком. Розпитали Дмитра Олександровича про підготовку і очікування напередодні Кубка і підбили підсумки регулярки Суперліги GGBET.

– Тренере, у якому настрої “Київ-Баскет” підходить до Фіналу чотирьох Кубка України?

– Настрій нормальний. Єдине, що ми маємо питання щодо здоров’я виконавців. Ми розуміли, що після поразки “Харківським Соколам” гра з “Черкаськими Мавпами” не мала для нас турнірного значення. Перед цим поєдинком ми втратили Артема Смітюха, після двох хвилин гри втратили Артема Романицю. Макс Сандул поки що не міг грати, Богдан Бур був відсутній через хворобу… І максимально обмеженим складом навіть могли виграти цей матч, але свої ж помилки не дозволили цього зробити. Тому, я думаю, настрій у нас бойовий, нормальний. Єдине чого дуже хотілося би, щоб хлопці, котрі зараз з травмами, з ушкодженнями, повернулися і давали нам ту енергію, яку можуть давати.

– У півфіналі Кубка України жереб подарував Київ-Баскету зустріч з лідером Суперліги GGBET “Дніпром” – сильний суперник, втім, у “Київ-Баскета” станом на зараз плюс у зустрічах з “Дніпром” у Суперлізі – один матч виграли (75:69), другий програли в одне очко (69:70). Чого ви очікуєте від півфіналу Кубка?

– Ми розуміємо, що нам не потрібно налаштовувати гравців на “Дніпро”, бо зараз “Дніпро” є флагманом нашого баскетболу. Команда заявляється до Кубка Європи, грає якісь кваліфікації. І, в принципі, по комплектації команди, по ротації, по кількості гравців, які здатні впливати на гру, з “Дніпром” можуть трошки конкурувати хіба що «Харківські Соколи». Ветерани команди Станіслав Тимофеєнко, Володимир Конєв, Макс Закурдаєв, це тріо, яке постійно дає результат. Плюс завжди додаються ще виконавці, такі як Михайло Горобченко, Сергій Загреба та Даніїл Сипало, і всі інші теж не псують. Той же Дубоненко може дати хорошу гру, ми це бачили, і Роман Бондарчук кілька гарних ігор поспіль видав, і Женя Сорочан… “Дніпро” – якісно укомплектована команда для нашого чемпіонату.

І, ясна річ, з ними кожна гра – це важка гра, але завжди цікава. Втім, Кубок – це одна вирішальна гра, і немає такого, що хтось буде їхати, заздалегідь думаючи, що ми там програємо або виграємо. Ми будемо максимально налаштовані, намагатимемося показати свою найкращу гру, свій найкращий баскетбол. Якщо нам вдасться показати свій найкращий баскетбол, ми сто відсотків дамо бій “Дніпру”. А далі гра покаже, буває іноді успіх може сприяти чи не сприяти. Це спорт, хтось все одно виграє, хтось програє.

Для наших молодих гравців зараз важлива якість баскетболу, який вони показують. І якщо ми покажемо якісний та цікавий баскетбол, то, я думаю, у нас будуть шанси на перемогу.

– У “Київ-Баскета” ще залишилися два матчі регулярного сезону Суперліги GGBET, але ми вже можемо підбивати деякі підсумки, адже “Київ-Баскет” уже забронював за собою третє місце. Як ви оцінюєте виступ у цьому сезоні Суперліги? Ймовірно не дуже задоволені підсумковим місцем?

– Не можу сказати, що я незадоволений місцем у турнірній таблиці, я більше незадоволений тим, як ми опинилися на цьому місці. На початку сезону ми виглядали краще. Потім пішла низка травм – Михайло Бублик зламав руку, Макс Сандул вилетів з травмою, Клевзуника втрачали на певний час. Нині майже для всіх команд є проблемою набрати склад хоча б з 10-11 повноцінних гравців плюс два молодих для тренувального процесу. Тому ми розуміємо, що якщо 1-2 людини випадають через травми, і у когось може бути погана гра, і якщо у тебе дві людини травмовані і ще 1-2 людини просто випали з гри, то досягти результату важко.

Ми непогано виглядали перші півроку, але потім через те що було велике навантаження на лідерів команди, ці лідери почали трохи випадати, і зараз третє місце, напевно, закономірний результат, враховуючи травми, складнощі, з якими ми стикаємося у сезоні.

– Ви згадали про травму Бублика. Дехто вважає, що спад у його грі почався після цієї травми. Ви для себе розумієте в чому причина його регресу порівняно з попереднім сезоном, бо у Михайла значно впав і відсоток… Це психологія, чи може він досяг своєї стелі минулого сезону?

– Ні, в жодному разі він не досяг своєї стелі. Михайло дуже працьовитий хлопець, але йому потрібно трошки видихнути, розслабитись, відпустити ситуацію. Він хоче бути лідером, він є лідером, але йому потрібно трішки видихнути, на мою думку, і спробувати пограти з розслабленими мізками. Він дуже сконцентрований, дуже сфокусований, і це все супер, він справді один із найбільших професіоналів у ставленні до справи, до тренувань, до ігор, яких я знав, яких я тренував. Але він вимагає від себе, ставить для себе занадто високу мету, і коли це не виходить, він починає про це дуже багато думати. Йому потрібно викинути погані думки з голови і спробувати просто кайфувати від баскетболу. Чим швидше він це зробить, тим легше йому буде грати.

У Бублика була травма руки, після якої у Миколаєві він вилетів на 2 тижні з коліном, попри це поїхав до збірної. Плюс виклики до збірної, переїзди, перельоти, ігровий час він там не отримує… На кожного гравця це може діяти по-різному. Є молоді, для яких виклик до збірної це стимул, а є гравці, у яких починаються думки “чому я не граю”. Кожен по-різному може реагувати на те, що ніби й викликали тебе до збірної, але в іграх ти участі не береш, сидиш збоку… 

Зараз Бублик і Сушкін повернулися зі збірної, провели одне тренування з “Київ-Баскетом”, і одразу дві гри Суперліги. Молоді гравці нашої команди в цей час їздили виступати за “Київ-Баскет-2” у Першій лізі, двоє у збірній, Рома Мануйлик їздив на дитячу Євролігу, наш тренувальний процес був змазаний, тренувалися буквально 3-4 гравці. Тому той результат, який ми показали в останніх іграх з “Соколами” і “Мавпами” — закономірний, адже був відсутній повноцінний тренувальний процес.

– На прес-конференції після гри з “Черкаськими Мавпами”, склалося враження, що команда не виправдала ваші очікування в цьому сезоні і відчувалося розчарування. Зараз стає зрозуміліше, що ці поразки результат збігу обставин — відсутності тренувань повним складом, травм декількох гравців… Стає зрозуміло, що глобально не все так погано цього сезону. Хочеться почути про позитив, про приємні моменти сезону 2025/2026. Можливо можете виділити чийсь прогрес.

– У мене немає розчарування. Поки що принаймні. Це емоції після гри. Але коли емоції проходять, здоровий глузд говорить тобі, тренер, звісно емоції це добре, але ми граємо в шість людей, з них троє 2006 року народження. Вимагати від них стабільності проти більш досвідчених гравців… Проти “Мавп” у нас залишилося 6 гравців, не в образу Мануйлику і Рижкову, вони нам дають дуже хороший тренувальний процес, розвиваються і прогресують, але з тих, хто може давати результат, у нас було шість гравців. Ми залишилися лише з одним великим Ярославом Карпюком (зіграв 40 хвилин без замін — Авт.) і з Денисом Клевзуником на четвірці, навіть альтернатив не було для того, щоб хоча б дати їм відпочити, щоб свіжішими грати в кінці матчу.

Є люди, як Богдан Маліч і Михайло Бублик, від яких я очікував і очікую більшого, я впевнений, що вони можуть грати краще, єдине, що їм не дозволяє це робити, напевно, своя голова на плечах, заганяються трошки, скажімо так, у плані тиску. На Михайла є тиск лідера. Якщо спочатку минулого сезону на нього цього тиску не було — в Кривому Розі були старші гравці, два легіонери… Тобто він не починав сезон у якості лідера, а лише хотів довести, що він здатен ним бути. То зараз на нього з першої гри лягла ця відповідальність. Багато хто говорив, що Бублик перейшов у “Київ-Баскет” на місце Павла Буренка. Я казав, що це не так, що я хотів щоб Паша залишився, і у нас були би три агресивні задні Бублик, Сушкін і Буренко. Я думаю, було б цікаво, поспостерігати за ними і попрацювати з ними трьома.

Я так розумію, що Михайло через те що на нього лягло це лідерство, поки не може впоратися з цією роллю. Тому і кажу, що йому потрібно думки перенаправити в інший бік, виходити, працювати та отримувати задоволення від баскетболу.

– Повернемося до Фіналу чотирьох Кубка України. Він відбудеться в Івано-Франківську. Яку атмосферу там очікуєте? Як взагалі нашим молодим гравцям простіше грати — вони більше нервують перед своїми вболівальниками чи навпаки дома грати більш звично і спокійніше?

– Мені звичайно хотілося би, щоб у нас були свої вболівальники на трибунах, щоб хлопці відчували підтримку. Але кожен по-різному сприймає вболівальників. Хтось справді більше хвилюється, коли друзі, рідні прийшли дивитися гру, хтось краще грає на виїзді, коли зал проти тебе. Є багато опитувань професійних гравців – підірвати свої трибуни чи загасити чужі. І багато хто відповідає – загасити чужі. Тобто їм більше в кайф своєю дією, своїм кидком примусити зал суперника замовкнути. Я не думаю, що у нас чи “Дніпра” буде велика перевага на трибунах в Івано-Франківську, що за когось більше вболіватимуть. Я взагалі не думаю, що буде повний зал на нашій грі. Тому що в Івано-Франківську вболівальники люблять свою команду і їм нецікаві інші. Звісно, поціновувачі баскетболу в будь-якому разі будуть на трибунах. Але я очікую атмосферу швидше як в театрі, люди просто дивитимуться баскетбол. Однак побачимо як буде насправді. Сподіватимемося, що глядачі прийдуть, комусь з нас віддадуть симпатію і трошки вболіватимуть за команди.